Старіють книги

Старіють книги... Ні не палітурка,

Не зворушені цвіллю сторінки

А те, що там, за літерами, живе

І нікому вже більше не присниться.

Зупинило свій політ,

Висохла старих казок медуниця,

І до кінця ніхто вже не збагне,

Що осявала наших предків особи.

Але ми повинні спускатися в цей світ,

Як водолази у сутінок Атлантиди,-

Минулих століть надії і образи

Не тільки стертий начисто пунктир:

Століття у своїй розгорнутій поемі

З Темряви виходять до Світла, до вічної теми.